Латинський кафедральний собор

Собор закладено в 60-х роках XIV ст. Першим його будівничим був львівський майстер Ничко, роботи велися під наглядом Петра Штехер. Як і інші споруди того часу, собор будувався довго — аж до 1481 року. У 1404 році вроцлавський майстер Микола Гансеке перекрив склепінням вівтарну частину; закінчували собор також вроцлавські архітектори Йоахім Гром та Амброзій Рабіш. Це костел строгих і простих, але в той же час монументальних і величних готичних форм, в ньому відсутні декоративні прикраси, характерні для європейської готики. Своєрідним прикрасою храму служить ряд контрфорсів. У стінах високі стрілчасті вікна, покриті вітражами. Вівтарна частина залишилася майже незмінною до наших часів. Основна ж маса храму була піддана корінним змінам в пізніші часи. Великі ушкодження отримав костел під час пожежі в 1527 році — завалився склепіння. Але ще більші втрати завдали йому реставраційні роботи в 1760-1780 роках: готичні форми було замінено барочними, був перероблений вхід, монументально строгих форм вежа увінчалась барочним завершенням, і висота її досягла 65 метрів. Тоді ж інтер’єр костьолу був розписаний відомим художником-монументалістом С. Стройнскім, а вівтарі прикрашені прекрасними дерев’яними скульптурами, виконаними львівськими скульпторами М. Полейовськім і Я. Овідзькім. В храмі зберігаються пам’ятники меморіальної скульптури XVI століття: пам’ятник коменданту міста Миколі Гербурт, створений в 1555 році нюрнберзькими майстром Панкратієм Лабенвольфом, а також скульптури багатих міщан С. Ганля і Б. Бзовского.